Життя на місці не стоїть
Vitalisa
Ти знаєш все в житті буває, Бувають хмуро-смутні дні, Буває серце калатає І в голові думки дурні. Буває хочеться кричати Й збивати руки до кровІ. Або сховатися в куточку Й пустити дві сльози скупі. Ти знаєш все в житті буває, Бувають світлі, теплі дні, Усмішка світиться блаженна Бува співаються пісні. І ноги в танці дрибижать І просто хочеться кричать, що все в житті прекрасно. В житті усе повір буває То плачеш, то кричиш, смієшся, в істериці буває б'єшся. Та озирнись життя триває І воно дуже поспішає. Тому живи, не депресуй, Не стій на місті, не добчись Бо поки можеш відірвись, Щоб потім не жаліти, Що ти не встиг життя прожити.
2021-04-24 20:31:34
0
0
Інші вірші поета
Так сяк живем та й ок Така як є Дивачка Воспоминания из детства
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
Vymy
@Angely
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1507
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11551