***
Ступаю я по гострих каменях надій. Бачу в далечені спини своїх мрій, А за мною лиш багацько сивих снів. Йдучи скуто і повільно, Не кваплю я подій. Страх і ненависть як цвяхи Впиваються в п'яти моїх ніг. Мовчки кричу, благаю я людей, Не про допомогу, Хочу лиш одне, Щоб минали всі мене, Коли впаду один! Впасти і померти, Згадати нічого в житті. В безодні я знайду те, Що я ніколи не шукав І буду щасливий, Що щастя я не мав.
2023-10-17 15:02:34
1
0
Інші поети
емоція
@mijnlief
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3091
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3730