***
Хочеться відчути глибину і відчай, Що переплітає в моїм серці жаль. Мрійництво згубне, це наркотик, Але без нього не обійтись мені нажаль. Під проводом небесних сил, Створити б світ кращий ніж оцей. Небесні землі Разом із земними небесами, Правду повідали б мені. Я всього лиш ниций ледар, Мій шлях йде до пекла Точно не у рай. В принципі всі ми грішні, Але є грішніші від грішних. Рабство це свобода, Коли взмозі вибрати ти кнут, Яким потрібно себе бити. Темрява це світло, Коли є місце більш темніше. Обертати колесо життя потрібно мовчки. Щоб не розпатякати усе святе, Богом дароване тобі. Смерть це всього лиш страх, Перед яким тремтять дорослі. Тому боятися безглуздо! Не можна ж боятися того, Що ти ніколи не робив. На стіні вісить ікона. Поглядом своїм, Вона змушує мене забути, Що я і ще живий. Безглузді ці рядки мої, Призначенні для Бога. Як і життя моє безглузде та дурне. Забутися десь там далеко Було б добре. Але не втікти мені нажаль тепер.
2023-10-16 21:17:38
0
0
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
Akeldama
@akeldama
R E
@Rocks_Eyha
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5296
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4345