***
Хочеться відчути глибину і відчай, Що переплітає в моїм серці жаль. Мрійництво згубне, це наркотик, Але без нього не обійтись мені нажаль. Під проводом небесних сил, Створити б світ кращий ніж оцей. Небесні землі Разом із земними небесами, Правду повідали б мені. Я всього лиш ниций ледар, Мій шлях йде до пекла Точно не у рай. В принципі всі ми грішні, Але є грішніші від грішних. Рабство це свобода, Коли взмозі вибрати ти кнут, Яким потрібно себе бити. Темрява це світло, Коли є місце більш темніше. Обертати колесо життя потрібно мовчки. Щоб не розпатякати усе святе, Богом дароване тобі. Смерть це всього лиш страх, Перед яким тремтять дорослі. Тому боятися безглуздо! Не можна ж боятися того, Що ти ніколи не робив. На стіні вісить ікона. Поглядом своїм, Вона змушує мене забути, Що я і ще живий. Безглузді ці рядки мої, Призначенні для Бога. Як і життя моє безглузде та дурне. Забутися десь там далеко Було б добре. Але не втікти мені нажаль тепер.
2023-10-16 21:17:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5854
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4210