***
Знову серце розриває на шматки. Біль у грудях мучить вже давно. Боюсь очі я закрити, Боюсь бути, на самоті. Ножі в спину, Сам собі я заганяю. Кров з очей іде моїх, Чи це все сльози? Я не знаю. В снах моїх я лиш нездара. А вжитті я лиш кораблик, Який все іде на дно. В дзеркалі своїм я бачу незнайомця, В думках ж своїх, Я з всіх найліпший. Кричу я знов, у подушку свою. Чому і як, за що? Не люблю я вечір, Не люблю я сон. Люблю я пісню, В серці вона лине, Це вий собак під звуки ліри. Реквієм мого життя. Він закінчується на ноті, Яку не впишуть в спогади свої, Люди, друзі, рідні і навіть вороги.
2023-10-16 21:19:44
0
0
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2621
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169