Щось
Aleksandr Bilogura
Коли кипить душа Беру білий папір. Незграбно шкрябаю , шкрябаю Все чорним чорнилом пусті літери... Пусті літери , які бажаю наповнити хоч якимось сенсом... Для себе. Не для людей, для себе. Так , я егоїст. Хіба мистецтво воно не для всіх ? Так. Але моє слово не мистецтво. Моє слово належить мені. Байдуже , що хто скаже, я пишу те , що хочу прочитати Сам. Один. Кожен раз виливаю свою душу у ці безформені рядки аби для себе знайти відповідь... Навіщо все, це ? Навіщо людині творити ? Навіщо людині любити ? Навіщо людині дружити ? Навіщо людині бути ¿ Що я за людина ? Що таке взагалі в наш час "людина" ? Годинник біжить уперед А я все намагаюся хапатися за примарне почуття справедливості цієї планетки. Малюю собі то роги то крила Все шукаю своє "Я" серед "Ми". Потім...потім я жадібно рву білий папір на шматки та жбурляю його у смітник. І все - завіса Квітів не треба Я не актор
2020-12-08 10:53:57
10
0
Інші вірші поета
Я жертва чи мисливець ? Дощить "Оте" З нею...
Інші поети
Sapphire
@S_Raven
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2230
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11075