Щось
Коли кипить душа
Беру білий папір.
Незграбно шкрябаю , шкрябаю
Все чорним чорнилом пусті літери...
Пусті літери , які бажаю наповнити хоч якимось сенсом...
Для себе.
Не для людей, для себе.
Так , я егоїст.
Хіба мистецтво воно не для всіх ?
Так. Але моє слово не мистецтво.
Моє слово належить мені.
Байдуже , що хто скаже, я пишу те , що хочу прочитати
Сам.
Один.
Кожен раз виливаю свою душу у ці безформені рядки аби для себе знайти відповідь...
Навіщо все, це ?
Навіщо людині творити ?
Навіщо людині любити ?
Навіщо людині дружити ?
Навіщо людині бути ¿
Що я за людина ? Що таке взагалі в наш час "людина" ?
Годинник біжить уперед
А я все намагаюся хапатися за примарне почуття справедливості цієї планетки.
Малюю собі то роги то крила
Все шукаю своє "Я" серед "Ми".
Потім...потім я жадібно рву білий папір на шматки та жбурляю його у смітник.
І все - завіса
Квітів не треба
Я не актор
2020-12-08 10:53:57
10
0