Щось
Aleksandr Bilogura
Коли кипить душа Беру білий папір. Незграбно шкрябаю , шкрябаю Все чорним чорнилом пусті літери... Пусті літери , які бажаю наповнити хоч якимось сенсом... Для себе. Не для людей, для себе. Так , я егоїст. Хіба мистецтво воно не для всіх ? Так. Але моє слово не мистецтво. Моє слово належить мені. Байдуже , що хто скаже, я пишу те , що хочу прочитати Сам. Один. Кожен раз виливаю свою душу у ці безформені рядки аби для себе знайти відповідь... Навіщо все, це ? Навіщо людині творити ? Навіщо людині любити ? Навіщо людині дружити ? Навіщо людині бути ¿ Що я за людина ? Що таке взагалі в наш час "людина" ? Годинник біжить уперед А я все намагаюся хапатися за примарне почуття справедливості цієї планетки. Малюю собі то роги то крила Все шукаю своє "Я" серед "Ми". Потім...потім я жадібно рву білий папір на шматки та жбурляю його у смітник. І все - завіса Квітів не треба Я не актор
2020-12-08 10:53:57
10
0
Інші вірші поета
Сніговини Вільна мелодія Неспокій Я усмішку приклею
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15962
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13449