Вільна мелодія
Самотній піаніст. Служитель власної він музи, Бажає грати лиш для себе, Ніхто не заперечить йому цієї насолоди. Коли у шибку дощ акомпонує Самотній піаніст Переберає клавіші тонкими пальцями Струни його серце, Мелодія подих Божиий, Він не поділяє світ на чорне і біле Зараз він і є світ Почуття ринуть, як злива Що за вікном шумить... Самотній піаніст. Він є єдиний, він є у цей лише момент Німий Говорять пальці, а не він, Останні краплі й стукіт клавіш, Подих. Кінець. Закриває інструмент, Йде. P.S. Моїм знайомим музикантам. Сам не вмію грати, надихаюсь Вашим виконанням.
2020-05-20 18:13:40
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3401
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5740