Вільна мелодія
Aleksandr Bilogura
Самотній піаніст. Служитель власної він музи, Бажає грати лиш для себе, Ніхто не заперечить йому цієї насолоди. Коли у шибку дощ акомпонує Самотній піаніст Переберає клавіші тонкими пальцями Струни його серце, Мелодія подих Божиий, Він не поділяє світ на чорне і біле Зараз він і є світ Почуття ринуть, як злива Що за вікном шумить... Самотній піаніст. Він є єдиний, він є у цей лише момент Німий Говорять пальці, а не він, Останні краплі й стукіт клавіш, Подих. Кінець. Закриває інструмент, Йде. P.S. Моїм знайомим музикантам. Сам не вмію грати, надихаюсь Вашим виконанням.
2020-05-20 18:13:40
6
0
Інші вірші поета
Бездарний куплет Орієнтир З нею... Дівчина із місяця
Інші поети
Akira Yamanoka
@sasha_karabash
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2534
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12160