Я жертва чи мисливець ?
Я жертва чи мисливець ? В пітьмі нічній іду Я дурень чи сміливець ? Своєї смерті не діжду Скрип дерев і хвої запах Совиний гук і звіра вий Шукаю по хижацьких лапах Де побратим загинув мій Відкинув сумнів свій і жаль Знайшов я вовчі каземати В руці твердій холодна сталь Ну що , готовий вмерти, брате ? Не вберіг тебе, пробач Вловив я погляд сіромахи Відчув у серці плач Невинний, рідний бідолаха... Вовкун враз виліз із печери Нещасний спокую шукач Не бачить він в мені вечері І хто для кого тут палач ? Я жертва чи мисливець ? Я мушу рідну кров пролить Я дурень чи сміливець ? Нікому я не дам цього зробить Мій брат у вовчій шкурі Покірно голову схилив Зробив я замах , другий І сам від горя я завив...
2020-05-20 09:41:57
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Aleksandr Bilogura
@Наян Коваль помітив ) радо продовжу ознайомлення з Вашою творчістю ) Все ж ,комусь треба писати і сумні вірші )
Відповісти
2020-08-22 19:59:09
1
Наян Коваль
@Aleksandr Bilogura не ми такі, життя таке😁😅
Відповісти
2020-08-22 20:00:19
1
Aleksandr Bilogura
@Наян Коваль це точно 😌
Відповісти
2020-08-22 20:01:02
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1896
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2357