Чужа дружина
Її волосся ніжно пестив вітер, А у очах шуміло синє море, Її краса у сотнях літер І в водночас його горе. Така ніжна і привітна, Така блИзька і далека, Вона як мрія заповітня, Нездійсненна і не лЕгка. Скільки раз проходив поруч, Скільки раз хотів обняти, Мало все не зруйнував власноруч, Треба все це заховати. Не буде дрУга він втрачати, Не буде нА ньому провина, Прийдеться серцю замовчати, Бо вона - чужа дружина. 03.12.20
2020-12-03 22:22:17
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Яна Войвич
@➒ ➊ ➊ О, так. Полюбляю писати пізнім вечером, деколи й о другій ночі... "Місто спить, ніч укрила його своїм пледом..." ой..мене знову понесло не туди. Про що там я... ох так, ваше порівняння з вином дуже доречні. Це і як зазирнути в минуле, оцінити свої вчинки та зрозуміти, що зараз вчинила б інакше.
Відповісти
2020-12-04 18:17:29
1
Nadine Tikhonovitch
Краще *в очах....)))) Так навіть правильно)
Відповісти
2020-12-05 19:10:31
1
Яна Войвич
@Nadine Tikhonovitch дякую, матиму на замітку))
Відповісти
2020-12-05 19:12:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4342
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2617