Дякую..

Яна Войвич

Хочеться сказать спасибі, Спасибі Богу, що живу, Що весною у садибі, Поселив Він доленьку мою. З'явилася на світ як диво, Одне дівча серед синів, І зростала терпеливо, Та калина серед ясенів. В житті бували вітри буйні, А часом і дощ, і злива, Та тягнялись ручки чуйні, До тих книг, які любила. Кращі спогади з дитинства, Дала мені людина, Руки сповнені блаженства, "Бабусю, я була щаслива!" Як відлітають в вирій журавлі, Та змінюються пори року, Як все проходить у житті, Не встигнувши зробити й кроку. Та все ж, дякую, що маю, Сумну і радісну я днину, І тільки Господа благаю, Щоб мене Він не покинув. Бо ж ще стільки різних планів, І нових, незвіданих доріг, Як в полотні нитки міцно зіткані, Хочу, щоб рідних моїх Він беріг. 08.08.20

2020-08-09 10:30:48

9

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Яна Войвич

@Анатолій Івасик Своє, справжнє))

Відповісти

2020-08-09 19:04:35

Подобається

Анатолій Івасик

)))ТАк=так

Відповісти

2020-08-09 19:16:44

Подобається

Яна Войвич

це трішки біографічне)

Відповісти

2020-11-30 15:04:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1935

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1104