" Навіки "
Ти пам'ятаєш парк, цей шелест листя,
І ми в нім такі закохані ідем,
Нічні вогні старого міста,
Неначе відблиск діадем.
А ще, здавалося б, не так давно,
Ми тільки друзями були.
Все закрутилось, ніби як в кіно,
Почуття нових відтінків набули.
Тепер мене ти за руку ведеш,
Тепер й навіки я твоя дружина,
Якщо в житті раптово ти впадеш,
Тебе підтримає твоя єдина.
Мій сум і біль ти забереш і розвієш,
На те місце посадиш ніжнії квіти,
Обнімеш мене і щастю радієш,
Що ростуть в нас чудовії діти!
Яна Войвич
02.07.20
2020-07-02 09:14:12
18
10