Душа поета
Так мало моментів, Так багато конфліктів Коли ми поруч. Тільки купа фрагментів, Зруйнованих фактів Поодинці, власноруч. Чому так важко, І дихати тяжко Відчуваючи -любов проходить? Не в'янь же ромашко, Не відлітай моя пташко, Хоч знаю, що осінь надходить! Долонь моїх тремтіння, Любові іскорку жевріння, В твоїх очах так складно віднайти. Ти хочеш мого розуміння, Та вже на дні терпіння, Іноді так просто хочеться піти. І хоч кажеш -ще кохаєш, А мене ти тим лякаєш, Як вживаються в тобі ці дві особи? Нині є, а завтра відлітаєш, Зараз пустота, пізніше - обнімаєш. Я вже втомилася від чергової спроби... Всім догоджати і чекати, Страждати, й голосно мовчати... Ні слова про біль! Мене наперекір ламати, У грудях рану тихо зашивати... Це твоя ціль? З рядками стало легше, Думки мучать усе менше, І не треба квітів букета. В собі тримати - то найгірше, Віршів писати - і побільше, Зрозуміли б душу поета........ 20.08.21
2021-08-20 16:07:24
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Войвич
Ой, дуже приємно! Дякусі))
Відповісти
2021-08-20 17:19:55
Подобається
Яна Войвич
Дякую! Погоджуюсь з Вами))
Відповісти
2021-08-20 20:03:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8210
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4474