"Почуття - ігристе вино"

Яна Войвич

Почуття схожі на ігристе вино, Що наповнює ніжну хрусталь, Все, що було забуте давно, Знов вривається в душу, на жаль. Замість тисяч несказаних слів, Тепер - сотні рядків, Слова, яких сказати раніше не вмів, Обернулись в десяток років. В юності на помилках усі Учаться, Хтось після них знаходить любов, А хтось буде довго ще мучиться, Одинокі серця обливатиме кров. Час же назад повернутись не може, Розказати, чому все завершилось так, Двом колишнім зустрічатися не гоже, Давно відлетів бо останній літак. Час розставив усе по місцях, Когось забрав, а когось дарував, Стоїть бокал на білих папірцях, Хрусталь вином хтось інший наповняв. Яна Войвич 10.07.20

2020-07-10 22:05:48

16

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Яна Войвич

@Radianta Спасибі, дуже приємно)) Так, хоч сумний, але містить в собі справжні почуття.

Відповісти

2020-07-13 21:55:13

1

Radianta

@Яна Войвич Це найкраще, що можна влити у поезію 💓, бо тоді вона виходить живою))

Відповісти

2020-07-13 21:55:55

1

Яна Войвич

@Radianta Цілком погоджуюсь😘

Відповісти

2020-07-13 21:58:50

1

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2374

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2678