" Коханому "
Яна Войвич
В душі печаль, на серці смуток, Як далеко зараз ти від мене, Побачити тебе було б так круто, І у твоїх думках те саме. Потерпи, ще трішки, скажеш ти, І вселяєш в серці моїм знов надію, Життя разом ми зможем провести, Шепочеш, почекай, і я приїду! Я так люблю тебе, Коханий, Не знаю, як раніше я жила, Для мене Відданий, Жаданий, За тебе я життя би віддала! Я так люблю твої обійми, Доторки уст солодких твоїх, А пам'ятаєш ті моменти, Де були ми тільки двоє. Тебе мені подарувало небо, У ньому склались так зірки, Я вірю, що повік ми будем, Разом назавжди, Я і Ти! Яна Войвич 24.06.2020р.
2020-06-23 23:11:04
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Radianta
Кохання – вічна тема для поезії, яка нерідко спонукає творити шедеври 😊✨
Відповісти
2020-07-13 22:02:13
2
Яна Войвич
@Radianta Це вічне джерело натхнення!
Відповісти
2020-07-13 22:07:34
2
Яна Войвич
@Boanerge Дякую, що вподобали маленьку краплинку мого таланту)) Вже з нетерпінням чекаю вашої публікації!
Відповісти
2020-08-22 05:30:39
1
Інші вірші поета
Хто ми? "Спогад" Чужа дружина " Хатина у горах "
Інші поети
Palak Verma
@PalakVerma
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2531
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2559