Траллебус
(18+)
Перша зупинка – "Дитинство", "Тато щодня пив",– це якщо стисло. Мама давала злизати пінку пивну, Тепер до пенсії я не дотягну. Наступна чарка привезла на "Школу", Тоді я вже мішав віскі та колу. Заповіді життя навчив тютюнець: Головні перепони– совість і гаманець. "Універ"– наступна станція, Час, коли починається творча прострація. Натхнення шукалося в елітній спиртязі, Ідеї творились на етіловій тязі. Раптом, траллебус зупинився на "П'ятниці", Після роботи пролетарії йдуть на вечорниці. Пиво об'єднує своїх і чужих, Спонукає згадати мертвих і живих. Половину пройдено– далі "Кохання", Час страждання та вагання. Юнацькі вірші будуть якраз у нагоді, Шлюби тоді вже були не в моді. І ось кінцева "Криза персони", Ідеш ва-банк і до самооборони. Ходиш до ікон, кришуєш район, А після сутінок руйнуєш буденний шаблон. Кондукторка просила пред'явити талон, Проте в руках був тільки бурбон. Довелося останній штраф заплатити, Бо Смерть краще не дурити".
2023-02-24 20:19:36
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Чудовий вірш ✨
Відповісти
2023-02-24 21:14:48
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3646
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5691