Траллебус
(18+)
Перша зупинка – "Дитинство", "Тато щодня пив",– це якщо стисло. Мама давала злизати пінку пивну, Тепер до пенсії я не дотягну. Наступна чарка привезла на "Школу", Тоді я вже мішав віскі та колу. Заповіді життя навчив тютюнець: Головні перепони– совість і гаманець. "Універ"– наступна станція, Час, коли починається творча прострація. Натхнення шукалося в елітній спиртязі, Ідеї творились на етіловій тязі. Раптом, траллебус зупинився на "П'ятниці", Після роботи пролетарії йдуть на вечорниці. Пиво об'єднує своїх і чужих, Спонукає згадати мертвих і живих. Половину пройдено– далі "Кохання", Час страждання та вагання. Юнацькі вірші будуть якраз у нагоді, Шлюби тоді вже були не в моді. І ось кінцева "Криза персони", Ідеш ва-банк і до самооборони. Ходиш до ікон, кришуєш район, А після сутінок руйнуєш буденний шаблон. Кондукторка просила пред'явити талон, Проте в руках був тільки бурбон. Довелося останній штраф заплатити, Бо Смерть краще не дурити".
2023-02-24 20:19:36
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
просто веселка
Чудовий вірш ✨
Відповісти
2023-02-24 21:14:48
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3505