Зникнути

Your_Loneliness

Так боляче, так сумно дивитися назад через роки. Шукати у думках безумно нові й нові страшні гріхи. Згадати всі розчарування, біль та зради. З брехні та фальшу наряди. Тоді було погано, сьогодні — ще гірше. Не знаю, чи хочу жити так, як раніше. Отримуючи те, чого, здавалося б, хочу, назад роблю крок. Життєва двієчниця, не вчу жоден урок. Хочу злитися з фоном, зникнути, До цього відчуття треба б вже звикнути. Впасти, й не встати на полі життя. Воліла ніколи б не відчувати своє серцебиття.

2017-12-19 20:44:02

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Юлия Р

Як завжди, сумно і неймовірно гарно. Дякую за те, що ви пишете.

Відповісти

2018-02-14 10:02:12

Подобається

Інші вірші поета

28.08.2021 Весь світ заснув... Ти - творець Що скажеш ти?

Інші поети

Naiba NSDN

@nako1982

-Rayures

@Catalina_P

Corry T'Erickson

@Corry_T_Erickson

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

15827

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11138