Зникнути
Так боляче, так сумно дивитися назад через роки. Шукати у думках безумно нові й нові страшні гріхи. Згадати всі розчарування, біль та зради. З брехні та фальшу наряди. Тоді було погано, сьогодні — ще гірше. Не знаю, чи хочу жити так, як раніше. Отримуючи те, чого, здавалося б, хочу, назад роблю крок. Життєва двієчниця, не вчу жоден урок. Хочу злитися з фоном, зникнути, До цього відчуття треба б вже звикнути. Впасти, й не встати на полі життя. Воліла ніколи б не відчувати своє серцебиття.
2017-12-19 20:44:02
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлия Р
Як завжди, сумно і неймовірно гарно. Дякую за те, що ви пишете.
Відповісти
2018-02-14 10:02:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2542
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6144