Що скажеш ти?
Your_Loneliness
Я не бачу сенсу буття. Можна я позбавлю себе життя? Скажеш, це недоречно? Я згодна, безперечно. Я не хочу так жити, ні, не жити — існувати Навіть собі брехати, брехати, брехати. Може, я б змогла покохати? Та чи хочу любов відчувати? Питання, питання, питання... Ти чуєш, чуєш мої благання? Знаю, не чуєш, не розумієш, Без правил чітких жити не смієш, Дедалі звужуєш для себе рамки. Поглянь, від моїх рам тільки уламки. Я знищила їх, спалила дотла. Я змогла, я змогла. Що скажеш ти, Коли дізнаєшся, що я схотіла піти. Осудиш? Зненавидиш? Зрозумієш? Скажеш, що нічого вже не вдієш? Я пішла проти всього і всіх, Я чула за спиною зневажливий сміх. Я жила так, як я хотіла. Я пішла, бо по-іншому не вміла.
2017-12-12 18:32:06
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Юлия Р
Ваші вірші неймовірні.
Відповісти
2017-12-15 04:18:40
Подобається
Your_Loneliness
вирішила написати про залежність людей від інших
Відповісти
2017-12-15 05:28:47
Подобається
Your_Loneliness
@Юлия Р дякую, мені дуже приємно це чути
Відповісти
2017-12-15 05:30:15
Подобається
Інші вірші поета
Ти - творець Весь світ заснув... Зникнути 28.08.2021
Інші поети
Dashasafin
@Dasasafin
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15398
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12374