Завжди хотілося описати себе в чотирьох моїх самих відвертих ракурсах, в моїй голові збережені ці уяви, закриті у пам’яті, залиті неначе оловом образи себе надзвичайної, неповторної та загадкової, юної дівчини чи дорослої жінки… Де я? Я досі чекаю на себе саме таку

Дівчина.

Я любитиму тебе ніжно й безмежно. Я мріятиму про тебе доти, доки ти не з’явишся. Я боятимусь показати тобі, як сильно ти мені сподобаєшся коли таки тебе зустріну. Я обожнюватиму тебе. Тобі, звичайно, нехай лестить моє ставлення. Ти великодушно обиратимеш моє захоплення тобою, хоча явно не здогадуватимешся про глибину мого почуття. Я буду цілими тижнями чекати твоїх дзвінків і повідомлень. Ти будеш зайнята, ти будеш віддана своїй роботі. Я не сміятиму не те, що говорити тобі, але навіть ображатися. Я думаю, що мені це не можна.

Я буду вічною, хто все розуміє по іншому, не матиму права на невдоволення і претензії. Я не зможу дозволити собі вередувати, адже це буде не серйозно. Я думатиму, що повинна розуміти тебе. Адже ти нова красива пасія. Та до того ж і дівчина, яку я любитиму і дуже-дуже боятимусь втратити. Про яку я мріяла, і якою я захоплюватимусь.

Звичайно, ти будеш зовсім не проти опікуватися мною. Ти прихильно вислуховуватимеш мене і дозволятимеш просити про допомогу. А мені просто хотітиметься любові. Так хотітиметься ніжності і захоплення, проявленими тобою. Але я бачитиму тільки інтерес і цікавість. Ну і звичайно, мене прийматимуть, і не відштовхуватимуть, хто ж відмовиться від любові? Але разом з тим ця любов цікавитиме тебе не більше, ніж, наприклад, весна. Ну, весна, прекрасно. Але ж вона настане незалежно від наших зусиль. Так навіщо тоді напружуватися і щось для цього робити... весна все одно прийде. А моя любов буде існувати, поза всяким сумнівом. Просто буде і все. Просто, природно і прекрасно, як свіже повітря, яким ми любимо дихати. Як ніжний аромат, який приємний, але якщо його не буде, то ми теж не помремо, хоча і шкода, звичайно. Бо я гратиму в гру з тобою моя новенька лялечко! Я любитиму тепер себе!

Я, звичайно, цікавитиму тебе. Як екзотичний фрукт, як щось не зрозуміле чи гарний вірш, як незвичайна мелодія. Але ти не особливо замислюватимишся про це. Ти просто братимеш мою увагу, як належне. Ти звикша, що тебе люблять. Ти звикша, що тебе цінують. Ти звикша до своєї вийнятковості. Ти звикша оточувати себе красивими жінками, і навіть кращими з них. Ти звикша мати все найкраще, і тобі здаватиметься природним приймати мою увагу. Але тепер моя любов буде, як ранкова кава. Приємною, легкою, смачною, необтяжливою і можна буде забути до вечора. Або до наступного тижня. А ще краще – назавжди!