Господиня.
Ранок. Я прокидаюся і солодко потягуюся. Потім відкриваю очі і мрійливо посміхаюся, згадуючи те, що було вночі. У всьому тілі легкість і приємна знемога. Чую, як ти поруч дихаєш, і твоє розмірене спокійне дихання краще будь-якої музики.
Вчора, коли стихли перші захоплення пристрасті, і ми просто тихо лежали, обнявшись, немов не бажаючи відпустити одна одну, ти піднялася на лікті, допитливо придивилася мені в обличчя і сказала:
- Я хотела бы каждый вечер спешить к тебе. Ты согласна?
Подумавши про це, я щасливо зітхаю... Потім згадую, що я наче вчора обіцяла тобі подібне, посміхаюся, накидаю махровий халат і йду на кухню. На смачний запах свіжої кави ти виповзаєш зі спальні. Прямо після сну, заспана і розслаблена, ти така відкрита і довірлива, м'яка і добренька, підступна зміюка моя. Підходжу до тебе ззаду, обіймаю і цілую тебе в шию. Я вдихаю твій чудовий запах упереміш з ароматом свіжої запашної кави.
- Я люблю тебя... - шепочеш ти мені на вухо.
Ти повертаєшся до мене, обіймаєш мене за шию і трохи обвисаєш в моїх руках, притулившись до мене грудьми. Щасливо посміхаюся і кажу:
- Не забудь мені подзвонити як приїдеш на роботу, лялюсь...
«І з мене троянди (пролетіло мимольотно в голові, але стрималась і не озвучила) діаманти, так вже й бути, потім».