Гроза

Юлія Гаргат

Грозою мрію змити всі болючі пам'ятті сліди Птахою полечу у світ за очі. І просто на вершині зупинюсь І тихо-тихо у прірву упаду. Впаду і знову встану я на ноги З новою жагою до життя! Зі світлими думками Я буду все починати з початку! Почну з банального простого І просто розпрощаюсь із усім минулим. Нове життя - нові і люди, Нове життя - нові сліди! Як все до болі просто, Як все до невтями легко. Ні це все сон, Це все не зараз, а на яву... Розбудить мене гроза гучна, І сон перервется немов ота струна. Минуле є і нікуди не стерлось Воно щодня нагадує про непросте життя! ~29.06.18~

2018-07-02 20:42:18

Інші вірші поета

Вкотре самотня... Вечір, ніч, ранок, день... Знову Тригерить минуле щоночі у снах

Інші поети

VolodymyrDmytrenko

@VolodymyrDmytrenko

Rojda Esra Yargı

@kamisiva

رِينبـــو

@RawanEltheni

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1088

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12230