Дивно як міняється час
Юлія Гаргат
Дивно як міняється час... Сьогодні ми є, а завтра вже нас немає. Сьогодні панує кохання, а завтра вже війна настає. Сьогодні ми щасливі, а завтра ми у гніві. Сьогодні ми пам'ятаємо, а завтра ми забуваємо... Так дивно як міняється час... Він не читає думок, Він не боїться втрат, Він не прагне кохання, Він не знає гніву і журби! Так дивно як міняється час... Він просто повільно змінює нас!
2018-01-15 22:36:25
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Єгор Комаров
👍👍👍
Відповісти
2018-01-16 08:58:54
1
Юлія Гаргат
@Єгор Комаров дякую :)
Відповісти
2018-03-09 22:35:24
Подобається
Інші вірші поета
Любов - вбиває Життя зовсім не малина Вкотре самотня... Спогад назавжди
Інші поети
N M
@_winter
Koga- Chan
@cute_cat_2411
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4283
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6242