Кохання молодого вівчара
Полониною якось посеред днини гуляв закоханий юнак,
Мріяв про дівчину ім’я якої він не знав.
Сині очі, чорні брови ще й посмішка хоть куди
Припала ця гуцулка мила юнакові до душі.
Тужно грав він на трембіті своїй отарі за якою наглядав,
Награвав мелодію сумну й розповідав про свій жаль.
Душа його страждала, бо кохання ще не знала
Та серце вже палало немов пекельний жар.
Щоночі сидів він під сосною
Й на зоряне небо споглядав,
Та не знав він, що зрадливі води Черемошу
Заберуть до себе його гуцулку чарівну.
2019-03-23 17:05:16
8
4