Троянди

Юлія Гаргат

Троянди зів'яли, Помарніло літо. Забули ми усе, що знали А вогонь все дужче тілом біжить. Троянди обмерзли Не буде букету для прекрасної панни. Трояндів пелюстки обсипались додолу. Це так моє серце віддає світу втому. Ми втомились жити, ми не цінуємо любов. Ми втомились мріяти й дружити! Хіба так важко знести цей клятий оков? Нам жити стане легше і простіше. Троянди цвіт вже трішки відновився. І ми змінили власний світогляд. Тепер любов і дружба пріорітетніше за інше Тепер у світі немає абсурду, злості і брехні. Троянди вже цвітуть весною Це ми з тобою поруч попри них ідем! Троянди літом віддають прекрасне Це так наше кохання квітучим стає!

2017-12-02 23:26:42

Інші вірші поета

Спогад назавжди Крила любові Кохання молодого вівчара Душа, що кохала

Інші поети

Надин

@mindmap

Sneha Das

@curiousdreamer

Твой человечек

@lania

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4554

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5473