Змінюється все...
Юлія Гаргат
Як все дивно помінялось Здавалось би ще недавно Ішли тримаючись за руку, А сьогодні вже немає з ким. Ще вчора ми сміялись до сліз, Й рахували хвилин розлуки, Ще вчора ми мріяли про майбутнє А сьогодні вже немає мрій. Ще вчора ми палко цілувались, А сьогодні вже не ми. Ще вчора ми розлуки боялись, А сьогодні вже розлучені ми. Як все дивно помінялось Здавалось ще недавно Ми по морському пляжі гуляли А сьогодні на тому пляжі гуляєм не ми. Тоді навіщо ми разом були? Якщо не судилось нам бути разом назавжди Тоді навіщо ти зрадив? Якщо казав, що любив. Ти боляче робиш, ти раниш серце назавжди Я більше нікому не повірю Так як повірила тобі, Та як в очі дивилась тільки тобі. Мені тепер важко, Серце розірвалось на шматки, Душа ридає щоночі, Складаючи віршовані рядки!
2018-12-03 13:53:36
6
0
Інші вірші поета
Книга долі — невимовний фатум дух Крила любові Між нами сотні кілометрів Закохалась...
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4294
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2729