Змінюється все...
Юлія Гаргат
Як все дивно помінялось Здавалось би ще недавно Ішли тримаючись за руку, А сьогодні вже немає з ким. Ще вчора ми сміялись до сліз, Й рахували хвилин розлуки, Ще вчора ми мріяли про майбутнє А сьогодні вже немає мрій. Ще вчора ми палко цілувались, А сьогодні вже не ми. Ще вчора ми розлуки боялись, А сьогодні вже розлучені ми. Як все дивно помінялось Здавалось ще недавно Ми по морському пляжі гуляли А сьогодні на тому пляжі гуляєм не ми. Тоді навіщо ми разом були? Якщо не судилось нам бути разом назавжди Тоді навіщо ти зрадив? Якщо казав, що любив. Ти боляче робиш, ти раниш серце назавжди Я більше нікому не повірю Так як повірила тобі, Та як в очі дивилась тільки тобі. Мені тепер важко, Серце розірвалось на шматки, Душа ридає щоночі, Складаючи віршовані рядки!
2018-12-03 13:53:36
6
0
Інші вірші поета
Осінь малює барвами картину Спогад назавжди Вечір, ніч, ранок, день... Ти поринаєш у сни...
Інші поети
Едрін
@sad_fox
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5644
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2359