Знову

Юлія Гаргат

Знову все теж саме Дороги, міста... Знову життя ставить рамки, Хіба це життя? Круговорот подій, думок, бажань А час пливе неначе в морі океан. Знову хвилі штовхають до скал Криваві рани і боляче тілу. Та кому ти скажеш, що у житті повний аврал? Знову всі забули все Ти сама серед мілліонів людей. Самотність не так страшна, Коли щоразу сюди відносить життя.

2021-03-19 00:06:26

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Блакитноока

Дуже гарно!

Відповісти

2021-05-22 09:05:59

Юлія Гаргат

@Блакитноока дякую🤗♥️

Відповісти

2021-06-11 21:31:19

Подобається

Інші вірші поета

Між нами сотні кілометрів Весна в душі 22 Дивно як міняється час

Інші поети

Shanice Mitchell

@SHANICE_mitchell

Hell_ga

@Hell_ga

Nochu's Wife

@LOLAKOOK

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12512

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4995