Закохалась...

Юлія Гаргат

Мамо, я закохалась Закохалась по-вуха... Благаю скажи, що мені робити Скажи, як правильно вчинити. Матусю, я так сильно його кохаю Чекаю дива, а його немає. Матусю рідненька, він мені сниться У снах ми гуляємо і взаємно кохаємо. Матусю мене лякають думки І я не знаю чи він мене кохає. Матусю я боюсь розчаруватись. Матусю я боюсь, що не зможу ще так покохати. Мамо, рідна благаю дай пораду Скажи, що все налагодиться Та тільки не кажи, що всьому свій час. Матусю я і сама це знаю та кохаю, просто - кохаю!

2018-07-18 17:08:04

Інші вірші поета

Троянди Спогад назавжди Книга долі — невимовний фатум дух Минулий, теперішній Новий Рік

Інші поети

Lady K

@lady_k

Weronika Nikulina

@Nikulina_W

Linxi Sile

@linxisl

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17001

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5931