BLEACH VN MY FACE

CVLD BLVVDED

My skin is eaten away by some chemical, I feel the mental damage I got is critical, Thoughts merge into a mess, I cannot sort them, uh, I don't feel pain anymore, but feel my psyche is broken, uh Heat in the skin, a feeling I've not lost, I cannot blink, my eyes are red they cannot close, Adrenaline doesn't lemme calm down, Will I survive after such a shock? I'm losin' oxygen n' startin' to choke, Losing consciousness holdin' on to my throat, Eyes close by themselves hurting me, Thanks to the shock, I feel no pain, I'm alone, I don't have someone to help me BLEACH ON MY FACE, I WANT TO QUENCH MY THIRST FOR BLOOD, I REACH FOR THE BLADE, I CRAWL ACROSS THE FLOOR LIKE A SNAKE, WHEN YOU WALK DOWN THE STREET AT NIGHT WATCH OUT, IF I SEE YOU, I WON'T LET YOU GO UNTIL I CATCH UP, YOU WILL NOT BE ABLE TO DODGE MY KNIFE, I'M SURE IT WILL TAKE YOUR LIFE, MOMENT OF SURPRISE ADD THE PERCENTAGE OF THE PROBABILITY OF INSTANT DEATH, THERE IS NO CRUELTY, THERE IS NO RAGE, JUST FUN AND LAUGH I cut your lips and MAKE YOU SMILE, The blood creeps down your cheek ALMOST LIKE MINE, The difference between you and me is THAT MY BLOOD IS DRIED, My skin looks pale but IN FACT IT IS WHITENED, I CAN'T EVEN IMAGINE WHAT HAS CHANGED INSIDE @Jeff The Killer

2021-01-01 18:09:03

Інші вірші поета

BACK TV VIØLENCE HVRRVR YXU'RE SENTIMENTAL HIDE YØUR INDIGNATIVN

Інші поети

Олена Скурська

@olena_skurska

غُفران.

@imblue

kamilionus_

@kamilionus_

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12164

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9114