CHEEKY & SELFISH
My life is more important to me than yours, I'm not bad or nichilist don't mix me with dirt, It's just that my self-esteem ain't at the level of the baseboard, I know my worth, I'm cheeky, maybe, but I do it better for myself, I warehouse victory on the life shelf, Dozens of cups to collect by the end of my life, When I need I'm secretive and from the outside a shy guy, You cannot buy me I'm not corrupt, I've a high price, I consider myself as such and I think my eyes are wise, When I look into your face I see a mask with many lies I put my life much higher than yours and you, In my eyes, you're nobody like the rules, The life of a stranger, or your life, WHICH DID YOU THINK I WOULD CHOOSE? WORRYIN' ONLY 'BOUT MYSELF AND NO ONE ELSE IS WHAT I'M USED TO I'm cheeky and selfish, From all the reproaches, my brain starts to melt, with So much heat and pain as if in hell, No, it's not a shame, it's just overheating from useless trash, I live my life, I won't let you change it, It's only mine, I'M SURE YOU WILL BREAK IT Umm, Can you just live your life and not stop me from living mine? Huh? Please?...
2021-02-08 14:39:15
2
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1834
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12060