SENSITIVE SUBJECT

CVLD BLVVDED

Don't ask me to tell you 'bout my past, It hurts me so much to death, All feelings of hatred and pain, So much influenced my brain, But now I'm happy and fine I remember how I was a lil' boy, I was cheerful and kind, But fights and blood pulled me into darkness and its void, The first bruises and blood ignited the violence in my body and mind Stop following me, I'll go around the corner and my knife will pierce your body, I carry a heavy load behind my back and coping with it, I bring doom and anarchy and you won't stop it, I'll gather a tree and ignite a war, I have gasoline, I'll buy a lighter in the store

2020-10-22 05:47:51

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

باذنجان شلقلق

🌌💜

Відповісти

2020-10-22 19:47:22

Інші вірші поета

STAND ØUT VF THE CRØWD My art of the legions BACK TV VIØLENCE NV SENSE

Інші поети

Merlin911

@garovan321

Momen ali

@momen_ali

Lucy

@kayla_deyvis

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15894

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11484