TRUE MASK
I'm so grateful to nature for makin' me cold-blooded, I'm not afraid of torture it's a passion to be honest, But I live on and wear masks often, Without 'em, I would have been killed at school age, So here is how, I don't know Who I'd be without cold blood, But fuck it, I guess, I ACCEPT WHAT I AM, I DO NOT HAVE TO REJECT MY REAL SELF I'd to create a different personality to deal with all the pain, It will take a lot of time and nerves to heal all wounds, insane I'm about to kill this life my senses telling me it's happenin' again, I cannot make up n' decide if I live this life for anythin' or in vain I wonder why it made me a psychopath, When someone dies bleeding I walk past, Sometimes I regret I was made this way and then I'm so sad, I can only imagine 'nother life with my eyes closed, bad, When I'm angry I can kill, I regret that I can't feel, For all the pain and blood that spilled, I will never feel no guilt... I don't exclude the possibility that this could all be a dream, And all the blood and all the cruelty 'round me really just seems, And when I'm rude or seem like an psycho, then I just needa blow off some steam, This may sound funny but it's true I still wake up in a cold sweat from some dreams...
2021-05-30 06:47:38
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731