နောင်တ
ဘေးလူတွေပြောတာက နင်နောင်တရနေပြီမလားတဲ့။ အဖေကလည်း​မေးတယ်။ အ​မေရောအဲလိုပဲ။ သားလေးနောင်တမရဘူးလားတဲ့။ ကျွန်တော်ရသင့်လားဟင်။ အကိုနောက်တစ်ယောက်ဆီသွားနေတဲ့အချိန် ကျွန်တော်မတားခဲ့တာကိုနောင်တရသင့်လား။ ကျွန်တော့အချစ်က အကို့အတွက်မလုံလောက်ခဲ့တာကို ကျွန်တော်နောင်တရသင့်ပါလား။ ဒါမှမဟုတ် အိမ်ကထွက်သွားလို့ အကိုပြောတဲ့အချိန် တကယ်ထွက်လာမိတာကို နောင်တရသင့်လား။ အကို့ကိုရွေးချယ်မိလို့ ရတဲ့နောင်တကရော ကျွန်တော်ရသင့်လားဟင်။ ကျွန်တော်မသိတော့ဘူးရယ်။ ကျွန်တော် ဘယ်လို နောင်တမျိုးကိုရသင့်လဲဟင်။ အကို ပြောပါအုံး။
2020-10-19 12:07:44
1
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3338
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13030