Двоє в одному
ZhaMar
Одне горе на двох Вже згинаються плечі Та пробачить нам бог. Є важливіші речі... І музика сумна, І ти на плечі... І хитнулася струна Твої очі дивляться в ночі... Як жили, вже жити не будем Розлучимось, пройде життя. Один одного забудем, Позабудем те серцебиття. А навіщо? Як без нього жити не можем? А чому розійшлись дороги? Думали, за час позабудем Та Наші лікарі ліків не винайшли... Одна проблема на двох І одне питання... Ми звичайно з різних епох. В чому суть нашого існування? Одна проблема на двох. Два дурня зустрілись! Розійшлись, помирились вдвох, Один до одного тулились. Два дурня, Закоханих в життя. Зупинилась пісня, Закінчилось прокляття... Лиш прикро що роки пройшли, Зосталося кохання. Та в душу кожного ввійшли Скрізь найжорстокіше мовчання...
2018-12-16 18:23:17
5
0
Інші вірші поета
Наши руки писали стихи Ревность Страх Ты ушла не вернувшись
Інші поети
Jarida Nalisa
@JaridaNalisa
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4775
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2772