Двоє в одному
ZhaMar
Одне горе на двох Вже згинаються плечі Та пробачить нам бог. Є важливіші речі... І музика сумна, І ти на плечі... І хитнулася струна Твої очі дивляться в ночі... Як жили, вже жити не будем Розлучимось, пройде життя. Один одного забудем, Позабудем те серцебиття. А навіщо? Як без нього жити не можем? А чому розійшлись дороги? Думали, за час позабудем Та Наші лікарі ліків не винайшли... Одна проблема на двох І одне питання... Ми звичайно з різних епох. В чому суть нашого існування? Одна проблема на двох. Два дурня зустрілись! Розійшлись, помирились вдвох, Один до одного тулились. Два дурня, Закоханих в життя. Зупинилась пісня, Закінчилось прокляття... Лиш прикро що роки пройшли, Зосталося кохання. Та в душу кожного ввійшли Скрізь найжорстокіше мовчання...
2018-12-16 18:23:17
5
0
Інші вірші поета
Наши руки писали стихи Я к складу тобі іспит Ты ушла не вернувшись Просто мені так хочеться бути там де і ти
Інші поети
Maria
@maybe_baby
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4282
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1822