Двоє в одному
Одне горе на двох Вже згинаються плечі Та пробачить нам бог. Є важливіші речі... І музика сумна, І ти на плечі... І хитнулася струна Твої очі дивляться в ночі... Як жили, вже жити не будем Розлучимось, пройде життя. Один одного забудем, Позабудем те серцебиття. А навіщо? Як без нього жити не можем? А чому розійшлись дороги? Думали, за час позабудем Та Наші лікарі ліків не винайшли... Одна проблема на двох І одне питання... Ми звичайно з різних епох. В чому суть нашого існування? Одна проблема на двох. Два дурня зустрілись! Розійшлись, помирились вдвох, Один до одного тулились. Два дурня, Закоханих в життя. Зупинилась пісня, Закінчилось прокляття... Лиш прикро що роки пройшли, Зосталося кохання. Та в душу кожного ввійшли Скрізь найжорстокіше мовчання...
2018-12-16 18:23:17
5
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5155
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2715