Біда...
Анастасія
Коли мене біда спіткала сильна, Я на весь світ про неї не кричала, А подумки переживала та мовчала, Хоч обливав мене крижаний піт. Так боляче було—не передати, Та все терпіла і трималась, як могла. Хоча були такі моменти страшні, неначе душу виривали із грудей. Сили ридати, вже тоді не мала, Кричати, також не давав комок, Лиш дихати могла, Та цього мало. Потрібно було жити, як нова.
2019-07-11 11:47:50
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анастасія
Спасибо. Приятно...
Відповісти
2019-07-11 11:54:25
Подобається
Анастасія
мг
Відповісти
2019-07-11 11:55:41
Подобається
Анастасія
что хоть кому-то, литературно вкусно
Відповісти
2019-07-11 11:57:03
Подобається
Інші вірші поета
Ти так прекрасна, наче та весна... Я буду такою, якою я є... Подруга моя найкраща Свята наївність
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14105
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617