Я буду такою, якою я є...
Анастасія
Я буду такою, якою я є. Ніжною, доброю, злою, слабкою. Ніхто ж не відчує, всього мого болю, який я так довго терплю. Не дам вже нікому, ламати життя. Коханням не буду ніколи. І вже буду жити сама, одна. В сильному горі та болі. Нікому я вже, не дозволю піти. Піти і залишити слід, у своєму житті.
2019-07-20 06:41:13
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Серафім
@Анастасія Люблю💋😘💜
Відповісти
2019-07-20 06:42:52
Подобається
Анастасія
@Серафім 😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘😘
Відповісти
2019-07-20 06:52:55
Подобається
Анастасія
спасибо
Відповісти
2019-07-22 06:06:15
Подобається
Інші вірші поета
Я вже не можу... Час Мовчання Свята наївність
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
K N
@Nata_Kuchera
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3256
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2003