Пташко, чому ти мовчиш?
Скажи мені, будь ласка, Моя ретива пташко, Чому розбивши сердце, Ти так над ним скорбиш? Тобі було неважко, Віддавши каплю ласки, Його відбудувати, Чому же ти мовчиш? Моя ретива пташко, Сміюся я скрізь сльози, Який несу я гріх, За те щоб так страждав? Моя ретива пташко, Всю біль віддавши прозі, Ти знову прячеш сльози, Бо правда що кинжал.
2022-09-28 17:10:33
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Відьма
Сльози*
Відповісти
2022-10-01 06:52:47
1
Domina Mortem
@Відьма прятати це теж українське слово :)
Відповісти
2022-10-01 09:35:44
Подобається
Domina Mortem
@Відьма але дякую за похвалу))
Відповісти
2022-10-01 09:36:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6404
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2319