Пташко, чому ти мовчиш?
Скажи мені, будь ласка, Моя ретива пташко, Чому розбивши сердце, Ти так над ним скорбиш? Тобі було неважко, Віддавши каплю ласки, Його відбудувати, Чому же ти мовчиш? Моя ретива пташко, Сміюся я скрізь сльози, Який несу я гріх, За те щоб так страждав? Моя ретива пташко, Всю біль віддавши прозі, Ти знову прячеш сльози, Бо правда що кинжал.
2022-09-28 17:10:33
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Відьма
Сльози*
Відповісти
2022-10-01 06:52:47
1
Domina Mortem
@Відьма прятати це теж українське слово :)
Відповісти
2022-10-01 09:35:44
Подобається
Domina Mortem
@Відьма але дякую за похвалу))
Відповісти
2022-10-01 09:36:49
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12202
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6311