Людовик ХVI
Domina Mortem
Людовик, ганьбою розмиті чорнила На книжок старих сторінках Історія, друже, тебе не взлюбила Бо доля твоя наче жах. Людовик, сім'ї ти був тільки заміна, Тому, хто займе білий трон. Померла сім'я, залишилась дитина, Людовик, життя наче сон. Людовик, ти станеш народу монархом, Хай лілій тремтять пелюстки. Нехай обернеться твоя влада крахом, Давлінням німої тоски. Людовик, ти втратиш єдиного сина, Кохану візьме трибунал. Людовик, для всіх нині ти не людина. Король, що народ свій продав. Людовик, зависло над шиєю лезо, Покайся пред смертю в гріхах. Ти кажеш, що прожив життя своє честно. Твоя правда в твоїх руках.
2022-10-18 16:09:15
8
0
Інші вірші поета
Пташеня Дім Пощадіть мене Пейзаж
Інші поети
marshall 1327
@marshall_1327
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5709
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2374