Привиди

Domina Mortem

Привиди, привиди, кличуть додому, Тих хто внóчі серед снів заблукав. Привиди плачуть по часу булому, Часу коли хтось про них пам'ятав. Привидам смішно коли люди плачуть, В сердце коли їм всаджають кинжал. Привиди з іншого світу неначе, Світу, в якому ніхто не страждав. Привиди граються в пошуки сенсу, Сенсу життя, сенсу марних сварок. Привидам інколи навіть здається Мов би вони - витвір чиїх'сь казок. Пісня до твору для атмосферності: https://drive.google.com/file/d/1Ogyq21iWAEb4CWt9BjWcLpBlxOlHz5p1/view?usp=drivesdk

2022-10-16 13:44:00

10

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

erorka

Друже, це справді красиво

Відповісти

2022-11-07 12:31:50

1

Domina Mortem

@erorka музика чи вірш, друже?))

Відповісти

2022-11-07 14:01:33

1

erorka

@Domina Mortem і те і те)

Відповісти

2022-11-07 16:38:22

1

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4398

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1906