Віра

Domina Mortem

Я дякую всім тим, хто залишився, І від падіння в прірву утримав, Коли я з безнадії ледь ступав, Коли я йшов по леза гостром краї, Хто не позволив більш щоб оступився, Я вам ці строки вдячно посвящаю. Я поміняв свої думки на мить, І зрозумів, що більше не щасливий. Що кождна рана ще мене болить, Що сердце плаче і душа кричить, Що хоче врятуватись від цих жахів, Що це життя для неї гірше плахи, Що ніж трима моя рука тремтить, І відмовля скінчить сюжет жахливий. Я потірявсь, очами я осліп, Я перестав надіятись на близьких, Опісля шкода, а спочатку вистріл, Я не Ікар і навіть не Едип, Я не взлечу, штовхайте й далі в прірву, Немає крил, є тільки в сердці віра.

2022-10-02 09:35:59

Інші вірші поета

Пташко, чому ти мовчиш? Пощадіть мене Город Солдат

Інші поети

Ruslan

@unhappy_anonym

Мальва Польова

@Soul_in

Вікторія

@viktoriya_kiselova

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

104

15363

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1526