Пташеня
Domina Mortem
В долонях я міцно тримаю, До болю мале пташеня. І в бога спасіння благаю: Прожило б воно хоча б дня. Тендітне, легеньке мов подих, Мов вітру по травам мазок. В очах його тих загадкових - Дива найдивніших казок. Покоїться в них справжнє світло: Там мир, чисте небо, земля. В них сердце моє враз розквітло, Навіки застигла в них я.
2022-10-28 10:32:18
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Деміра Рейн
Напевне треба було б в «долонях». Але вірш сам чудовий 🔥🔥
Відповісти
2022-10-28 11:08:27
1
Domina Mortem
@Деміра Рейн о боги, вибачайте, прогляділа
Відповісти
2022-10-28 12:27:50
Подобається
Інші вірші поета
Пощадіть мене Свічки Чекати Крига
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Veronika Gold
@Goldenbum
hudhaifah Siyad
@hudhaifah_siyad
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
46
8
3442
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1331