Привид
Domina Mortem
Там в краю де світанок ховався, Де співали лиш квітки, дожді, Блідний місяць у річці вмивався, З вітром хмурим ігрались вогні. Там над прірвою висився замок, Де ворони носились в квача, Де горгульї носили меча, І навколо хранили порядок. Був там цар, що давно вже помер, Добрий привид, що полюбляв книги, Чий ну зовсім не страшним був вигляд. Але пишуть в легендах тепер, Що то привид був злий, безпощадний, Що він вкрав і вбив купу дітей, Катував, в лісі вішав людей, І ніхто в світі більш не знав правди: Привид той до сих пір плаче в замку, Як злочинець нічиїх смертей.
2022-10-01 10:12:19
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mr. Krest
Згадав вірш "Лісовий цар" зі шкільної програми
Відповісти
2022-10-02 18:35:47
1
Domina Mortem
@Mr. Krest порівнюєш мене з классиками, да? 😏
Відповісти
2022-10-02 18:42:54
Подобається
Mr. Krest
@Domina Mortem все може бути)
Відповісти
2022-10-02 18:44:11
1
Інші вірші поета
Свічки Пташко, чому ти мовчиш? Пейзаж Людовик ХVI
Інші поети
Milacka
@malenka_milachka
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16397
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5516