Привид
Domina Mortem
Там в краю де світанок ховався, Де співали лиш квітки, дожді, Блідний місяць у річці вмивався, З вітром хмурим ігрались вогні. Там над прірвою висився замок, Де ворони носились в квача, Де горгульї носили меча, І навколо хранили порядок. Був там цар, що давно вже помер, Добрий привид, що полюбляв книги, Чий ну зовсім не страшним був вигляд. Але пишуть в легендах тепер, Що то привид був злий, безпощадний, Що він вкрав і вбив купу дітей, Катував, в лісі вішав людей, І ніхто в світі більш не знав правди: Привид той до сих пір плаче в замку, Як злочинець нічиїх смертей.
2022-10-01 10:12:19
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mr. Krest
Згадав вірш "Лісовий цар" зі шкільної програми
Відповісти
2022-10-02 18:35:47
1
Domina Mortem
@Mr. Krest порівнюєш мене з классиками, да? 😏
Відповісти
2022-10-02 18:42:54
Подобається
Mr. Krest
@Domina Mortem все може бути)
Відповісти
2022-10-02 18:44:11
1
Інші вірші поета
Пощадіть мене Попіл Врятувати Чекати
Інші поети
Meri Veis
@meri_veis
Hell_ga
@Hell_ga
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8221
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045