Моя поезія
(18+)
Дарую вірші, Поглядом частую. Уста тремтять... і ти важко здихаєш, Дозволь торкнутися руки твоєї... Дай мені руку свою, ну ж бо... давай. Чому такий кощавий ти? Яка таємниця твоя? Що в серці твоєму? Скажи Дратуєшся, кипиш, копаєш яму у думках. В усіх на серці щось тремтить, щемить... Але це серце – тііільки твоє. Відкрий таємницю свою, шепотом прошепочи... Сліди розпеченого заліза... Ти бродиш в тіняві, якщо страхи, стали трясовиною... болючим жахом, хвостом днів твоїх тепер. Промов лише... поговори зі мною, Щоб збагнула! Тільки давай, без холоду і глумства. І на наступний раз, Подумай перед тим, як починати "діалог", коли ваші мугиканя сягають апогею у розмові. Не смій торкатися мене, якщо підніметься твоя рука чи голос на жінку... Хто ти тоді? Коханий? Вам же ж потрібно, вилити всю злість. Непогано! *** Тікай... а в гордості не знай пристану. Бо ніяка жінка в світі, не заслужила, щоб її коханий, вертів нею – мов брязкальцем перед очима хижака. Розкажи таємницю свою... Благаю, чи просто прошу? Хочу знати, за що ти кохаєш? Які запчастини ще потрібно зібрати з брухту металу щоб взнати, з чого складається "Maserati"? Повірю тобі, Повірю тоді, Коли погладжування по щетині, доторки, нескривджені обійми, цілунки в щічки, носик і в уста. На шиї теплий віддих залиша, Ти не закинеш різко – *всі ви с*ки такі*.
2023-09-25 22:23:00
4
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2401
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3706