Почуття
Натока.
Меланхолія забере мене із собою. Від мене не залишиться і сліду. Я розчинюся в ній, як колись у тобі. Мене занапастили мої почуття. Зламані почуття і думки. Залишся приємним спогадом, А не причиною для ненависті в Моєму нещасному житті. Залікуй мої рани,залікуй мою душу. Не дай мені потонути в потоці Згубних думок. Оброби кожен поріз, розцілуй мої руки. У мене більше нема сил себе лікувати. Де б я не була, я завжди самотня. Скрась мою непотрібну самотність. Віддай мені все своє кохання. Моя сила в болю та страху. Ця порожнеча всередині мене вб'є,як вбила минулу. Я можу без усіх, без мене не може ніхто, Але тільки я буду на краю безодні. Я просто хотіла, щоб мене любили, Більше, ніж своє життя. Обклади мою могилу трояндами, Кольору моєї крові.
2022-11-12 17:13:37
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Натока.
@Сандра Мей Дякую❣️❣️❣️Я намагаюся писати краще.
Відповісти
2022-11-20 11:01:57
1
просто веселка
Досить естетично і атмосферно✨
Відповісти
2022-11-25 20:12:13
Подобається
Натока.
@просто веселка Дякую, у тебе також ❣️
Відповісти
2022-11-25 20:12:53
1
Інші вірші поета
Прекрасна Настав час відпустити ... Я не здатна відчувати більше
Інші поети
Queen Morgana
@queenmorgana
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3115
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16722