Почуття
Натока.
Меланхолія забере мене із собою. Від мене не залишиться і сліду. Я розчинюся в ній, як колись у тобі. Мене занапастили мої почуття. Зламані почуття і думки. Залишся приємним спогадом, А не причиною для ненависті в Моєму нещасному житті. Залікуй мої рани,залікуй мою душу. Не дай мені потонути в потоці Згубних думок. Оброби кожен поріз, розцілуй мої руки. У мене більше нема сил себе лікувати. Де б я не була, я завжди самотня. Скрась мою непотрібну самотність. Віддай мені все своє кохання. Моя сила в болю та страху. Ця порожнеча всередині мене вб'є,як вбила минулу. Я можу без усіх, без мене не може ніхто, Але тільки я буду на краю безодні. Я просто хотіла, щоб мене любили, Більше, ніж своє життя. Обклади мою могилу трояндами, Кольору моєї крові.
2022-11-12 17:13:37
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Натока.
@Сандра Мей Дякую❣️❣️❣️Я намагаюся писати краще.
Відповісти
2022-11-20 11:01:57
1
просто веселка
Досить естетично і атмосферно✨
Відповісти
2022-11-25 20:12:13
Подобається
Натока.
@просто веселка Дякую, у тебе також ❣️
Відповісти
2022-11-25 20:12:53
1
Інші вірші поета
Настав час відпустити Я не здатна відчувати більше ... Прекрасна
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4227
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11998