Я не марыла

Olim

Я не марыла ніколі аб свабодзе, Я ніколі не жадала быць сабой, Не жыла ніколі з сэрцам у згодзе, І лічыла штосьці добрае ганьбой. Я не чую ў думках водару спакою, Хоць павінен ён мой розум адраджаць, Ужо не памятаю жудаснага болю, Я магу і д'ябла мігам апраўдаць. Не жадаю смерці ўсім хто супраць, Я стамілась, крыкаў слухаць не магу, І калі навучымся мы думаць? Усе аднолькавыя, хочаш дакажу? Усе мы марым, церпім, любім і маўчым, Так падобны, робім выгляд што нібы і незнаёмы, Толькі я дадам нам некалькі прычын, Вось галоўная — жывуць усе ў адным доме.

2020-05-22 18:55:40

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Эвелина Софт

"Я не молила никогда о свободе..." Эти строчки так переводятся или я ошибаюсь. Это же на украинском верно?) Или другой язык?

Відповісти

2020-06-25 21:13:03

Подобається

Olim

@Эвелина Софт я не мечтала никогда про свободу. Но близко, конечно. Это беларусский))

Відповісти

2020-06-25 21:15:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

4996

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1970