Я не марыла

Olim

Я не марыла ніколі аб свабодзе, Я ніколі не жадала быць сабой, Не жыла ніколі з сэрцам у згодзе, І лічыла штосьці добрае ганьбой. Я не чую ў думках водару спакою, Хоць павінен ён мой розум адраджаць, Ужо не памятаю жудаснага болю, Я магу і д'ябла мігам апраўдаць. Не жадаю смерці ўсім хто супраць, Я стамілась, крыкаў слухаць не магу, І калі навучымся мы думаць? Усе аднолькавыя, хочаш дакажу? Усе мы марым, церпім, любім і маўчым, Так падобны, робім выгляд што нібы і незнаёмы, Толькі я дадам нам некалькі прычын, Вось галоўная — жывуць усе ў адным доме.

2020-05-22 18:55:40

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Эвелина Софт

"Я не молила никогда о свободе..." Эти строчки так переводятся или я ошибаюсь. Это же на украинском верно?) Или другой язык?

Відповісти

2020-06-25 21:13:03

Подобається

Olim

@Эвелина Софт я не мечтала никогда про свободу. Но близко, конечно. Это беларусский))

Відповісти

2020-06-25 21:15:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1644