в пітьму
не ходи за мною в пітьму я сам в ній тону. і я знаю чому. тут тихо і я тут один. мій крик звучить відлунням німим. я не бачу слідів. і ти їх не шукай. йди за світлом світів. за криком птахів. за шумом морів. за блиском пісків. з тобою Бог. з ним і крокуй. ризикуй. сподівання, надії і віру руйнуй. забудь ким була. забудь ті слова. в той день перо в руки взяла ти сама. вогонь в очах. і кров на зубах. я чую твій страх. я чую твій біль. причина була в тобі лиш самій. ти повертаєш за ріг. бачиш сотні доріг. ти біжиш. ти кричиш. ти від люті ричиш. згубила той шлях. збилася з ніг. не розумієш звідки в травні на вулицях сніг. ти молишся Богу. він вже не почує. а травень лютує. і тебе не жалкує. ти згадуєш як усе починалось. як повітря гойдалось. і серце стискалось. неважливо: ти тут. ти сідаєш. ти загнана в кут. сльози спиняєш. затихаєш. із подихом вітру повільно зникаєш. @_Salvatore_
2023-08-05 23:18:26
0
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4953
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2641