в пітьму
не ходи за мною в пітьму я сам в ній тону. і я знаю чому. тут тихо і я тут один. мій крик звучить відлунням німим. я не бачу слідів. і ти їх не шукай. йди за світлом світів. за криком птахів. за шумом морів. за блиском пісків. з тобою Бог. з ним і крокуй. ризикуй. сподівання, надії і віру руйнуй. забудь ким була. забудь ті слова. в той день перо в руки взяла ти сама. вогонь в очах. і кров на зубах. я чую твій страх. я чую твій біль. причина була в тобі лиш самій. ти повертаєш за ріг. бачиш сотні доріг. ти біжиш. ти кричиш. ти від люті ричиш. згубила той шлях. збилася з ніг. не розумієш звідки в травні на вулицях сніг. ти молишся Богу. він вже не почує. а травень лютує. і тебе не жалкує. ти згадуєш як усе починалось. як повітря гойдалось. і серце стискалось. неважливо: ти тут. ти сідаєш. ти загнана в кут. сльози спиняєш. затихаєш. із подихом вітру повільно зникаєш. @_Salvatore_
2023-08-05 23:18:26
0
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3186
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1262