в пітьму
не ходи за мною в пітьму я сам в ній тону. і я знаю чому. тут тихо і я тут один. мій крик звучить відлунням німим. я не бачу слідів. і ти їх не шукай. йди за світлом світів. за криком птахів. за шумом морів. за блиском пісків. з тобою Бог. з ним і крокуй. ризикуй. сподівання, надії і віру руйнуй. забудь ким була. забудь ті слова. в той день перо в руки взяла ти сама. вогонь в очах. і кров на зубах. я чую твій страх. я чую твій біль. причина була в тобі лиш самій. ти повертаєш за ріг. бачиш сотні доріг. ти біжиш. ти кричиш. ти від люті ричиш. згубила той шлях. збилася з ніг. не розумієш звідки в травні на вулицях сніг. ти молишся Богу. він вже не почує. а травень лютує. і тебе не жалкує. ти згадуєш як усе починалось. як повітря гойдалось. і серце стискалось. неважливо: ти тут. ти сідаєш. ти загнана в кут. сльози спиняєш. затихаєш. із подихом вітру повільно зникаєш. @_Salvatore_
2023-08-05 23:18:26
0
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15376
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12353