Самоспоживання
Вони кохали, справді, так
Я бачив вже таке кохання
Що навіть молі крила змах
Міг розпочати їх прощання
Вони сміялись, мабуть, так
Мабуть сміялись до нестями
І поки я рахую такт
Вони мінялися томами
І звідси все в них почалось
Що я не певна, я не здатна
Що я не вмію - не збулось
"А я лиш, крихітко, безтактна
Не знаю, як кохать, еге ж
Не знаю, як себе зцілити
І хай небес не знаю меж
Ти спробуй, мила, полюбити
Все те нутро моє криваве
Всю ту злютівшу глибочінь
Ми побудуємо щось стале
Ти тільки завтра відпочинь
Сьогодні ми з тобою в купі
А завтра - може вже і ні
Ти не вловила, чи що, суті?
Ми всі погрузли у брехні"
Ти знову плачеш, моя мила
Ти знову рвеш себе як шмата
Таку людину полюбила
Але не виявилась здатна
Стерпіти ти її "любов"
Стерпіти те її "кохаю"
У мене в жилах стине кров
Коли на вас я знов зітхаю
Мені так страшно, так, мабуть
Я дивлюся на це "кохання"
І знову світиться мій путь
Прямо у самоспоживання
2024-09-28 16:41:51
1
0