Самоспоживання

Серафім

Вони кохали, справді, так Я бачив вже таке кохання Що навіть молі крила змах Міг розпочати їх прощання Вони сміялись, мабуть, так Мабуть сміялись до нестями І поки я рахую такт Вони мінялися томами І звідси все в них почалось Що я не певна, я не здатна Що я не вмію - не збулось "А я лиш, крихітко, безтактна Не знаю, як кохать, еге ж Не знаю, як себе зцілити І хай небес не знаю меж Ти спробуй, мила, полюбити Все те нутро моє криваве Всю ту злютівшу глибочінь Ми побудуємо щось стале Ти тільки завтра відпочинь Сьогодні ми з тобою в купі А завтра - може вже і ні Ти не вловила, чи що, суті? Ми всі погрузли у брехні" Ти знову плачеш, моя мила Ти знову рвеш себе як шмата Таку людину полюбила Але не виявилась здатна Стерпіти ти її "любов" Стерпіти те її "кохаю" У мене в жилах стине кров Коли на вас я знов зітхаю Мені так страшно, так, мабуть Я дивлюся на це "кохання" І знову світиться мій путь Прямо у самоспоживання

2024-09-28 16:41:51

Інші вірші поета

З колисок Молоко Вишня Яблуко Волошка Зима Бігодоріжка

Інші поети

Aleksandr Bilogura

@Volter_

Natalochka

@Nata_Natochka

Виктория Клыкова

@wikky2411

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2669

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16680