Стіни німі
Серафім
Варитись у цьому фарсі вже геть не хочеться. Я так втомився, холод місцями множиться. Словами не описати тугу за тим часом, коли Було просто жити, бо окуляри рожеві були. Я їх розтрощив занатно рано, на жаль. Занадто рано встав на коліна страждань. Занадто рано почав вчитися жити без них І так і не став дорослим. Мій голос стих. Всі кажуть мені: ти сильний, ти стільки прожив. Але не вловлюють люди ось цей мій режим. Я не прожив: не кохав, не сміявся, нічого я не зробив. Лише ниття, лише загони, лише сигаретний дим. Все просто: день у день, ти встаєш і нудьгуєш. Апатія, сльози, відчай, нікого не чуєш. Не чуєш прохань про зупинку, не вмієш чути. Вони ніколи не дізнаються, як же їм бути. А як тобі? Га? Як тобі бути на цій землі? Без бажання жити, без терзань про смерть, у імлі? Як тобі? Як тобі? Як тобі? Як тобі? Ти як? Скажи щось, бо стіни вже зовсім німі.
2024-08-09 19:22:56
1
0
Інші вірші поета
Існування - не зовсім життя Теорія про справжнє життя У мене з'їхав дах (Сорі) Кохаю
Інші поети
Harry Ananga
@harriet_karugi
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1488
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4380