Бігодоріжка
Біжи, спіши, подалі від спеки Подалі від шороху дивних примар Ох, лікарю, не відчуваю я стелі Не відчуваю ні ваш, ні свій дах Біжи, старайся, подалі від мряки Подалі від подиху стиглих вітрів Подалі від тих, хто не дасть тобі дяки І в саму глибинну сутність штормів Біжи, попри біль у суглобах і м'язах Вдавай, що так треба, що так вже було Вдавай, що якщо помремо - тільки разом З тим хто поблизу́ літав в нло Біжи, бо бігти сказали нам предки Бо бігти казали нам з пелюшок Послухай, скажи собі - пофіг на кепки Так само як байдуже на ланцюжок Що в'яжеться намертво споміж людей Що ніби-то родичі, ніби чужинці Прикинься, що пустоголовий. Ідей Ніяких не маєш, хоча самовбивця Біжи, попри те, що тобі так болить Біжи, ніби це не бігодоріжка. Біжи, бо саме у цю страшну мить Не скінчиться ця пробіжка.
2023-01-13 21:33:02
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2620
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12453