Бігодоріжка

Серафім

Біжи, спіши, подалі від спеки Подалі від шороху дивних примар Ох, лікарю, не відчуваю я стелі Не відчуваю ні ваш, ні свій дах Біжи, старайся, подалі від мряки Подалі від подиху стиглих вітрів Подалі від тих, хто не дасть тобі дяки І в саму глибинну сутність штормів Біжи, попри біль у суглобах і м'язах Вдавай, що так треба, що так вже було Вдавай, що якщо помремо - тільки разом З тим хто поблизу́ літав в нло Біжи, бо бігти сказали нам предки Бо бігти казали нам з пелюшок Послухай, скажи собі - пофіг на кепки Так само як байдуже на ланцюжок Що в'яжеться намертво споміж людей Що ніби-то родичі, ніби чужинці Прикинься, що пустоголовий. Ідей Ніяких не маєш, хоча самовбивця Біжи, попри те, що тобі так болить Біжи, ніби це не бігодоріжка. Біжи, бо саме у цю страшну мить Не скінчиться ця пробіжка.

2023-01-13 21:33:02

Інші вірші поета

Двічі народжений Мистецтво Полюби мене Смола

Інші поети

Markiyan Pavliv

@Aspirationnel

mr leo

@gracefullypoetic

Рыжий

@Kliri

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2539

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1880