Анекдот

Серафім

Знаєш, милий, я бачив Будду Він проходив повз крадькома І я брехати тобі не буду Він сказав, що його нема Він сказав, що шуньята - лиш міф І в потоці свого божевілля Він створив це стан, бо він міг Прямо так, всередині застілля Прокричати Богу й Аллаху Що шуньята - відкритість, ніщо Вони пхали йому в рота вату І казали йому: "що що? Не врятуєш ти душі смертних Не воздаш ти за їх гріхи Ти не вловлюєш стан інертний Ти не бачиш материки Ти не знаєш, що дійсно мука, Що лиш вигадка". "Та як? Я ловлю вас краєчком вуха Ви для мене просто маяк, Що світитиме - потім згасне Ви не варті моїх промов" Ліхтарі, розбиваються, власне Як відкритість усіх їх розмов "Це все смішно і так банально Досягнути Нірвани? А сам? Кажеш всюди ти? Це провально І який буде твій фінал?" Анекдот: прошли повз і Будда І злий Бог, і навіть Аллах І я бачив їх, так, ніби брудно, Але все ж, відкрив альманах І для тебе, мій друже, пишу І для тебе закінчую вірш Я в Нірвану тебе не пущу І на зустріч з ними - тим більш. P.s Присвячується моєму другу і соратнику, буддисту і просто чудовій людині Рокс https://www.surgebook.com/rocks_eyha

2024-07-24 20:58:16

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

Ахахапзхщ, дякую сестро, це прекрасно. (Шяка-сама на фоні🤌)

Відповісти

2024-07-24 20:59:19

1

Серафім

@R E Все для тебе :*

Відповісти

2024-07-24 20:59:46

1

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2631

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5176