Вагітні смертю

Серафім

Вагітними смертю створюється мистецтво Вагітними смертю створюються дива Вагітними смертю створюється блаженство Вагітними смертю п'ється вода жива Трунок цей не знайти вам, коли ви прості Коли губи ваші не торкають сердець Коли очі ваші до морозного жаху пусті І не можете ви словами вкинути ґедзь І не можете дістати буквами до ребра Неможливо для вас осяяти ділом квартиру І поки ще є у мене жива вода Я буду підмішувати в неї потрохи пилу Трохи натхнення і стане жива вода Не просто водою - сльозами бідної Музи Яку покинули всі, яка зовсім-зовсім одна Над якою сміються усі демоняти-лакузи А ти руки цілуєш їй, стаєш на коліна Кладеш на її коліна забиту голову І кричиш: "О, Музо моя, о Музо моя нетлінна Не віддай мене мороку, не віддай мене мороку" Вагітний смертю, ти досі п'єш її сльози Солодкі неначе літом гаряча халва І як би вам тут натякнути поміж рядка Що ніякі дощі і ніякі грози, Не змінять того, що вона так і буде одна, А ви так і будете вагітними смертю P.s ідею вкрав в однієї геніальної людинки

2024-08-06 19:47:08

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

R E

"А від страху все роюиться вагітним смертю", га? Відчій, надія, та приречене бажання жити — ось чим тхне "вагітний смертю" і є в цьому танатосі щось особливо інтимне.

Відповісти

2024-08-06 20:40:15

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4651

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1762