Їбане життя
(18+)
Кожен міліметр шкіри в крові. Кожен сон то піщинка у морі страждань. Кожен шелест листка то потвори німі Що не знають ні жалю, ні коливань. В цьому світі так страшно, нікому не слід Обертатись, благати, і шумно ходити. Чорт, вже випав сріблястий найперший сніг... От би тінь мою запорошити, Та прикрити лахміттям кроваві сліди, Що залишили снігу подряпані стУпні. Якщо в оці не бачиш ти боротьби Я благаю, забудь все, забудь ти Все, що ниткою з сліз тянулось до вік Всіх собак, що душу твою роздирали. Листя впало пожовкле тобі до ніг. Світ ніколи не впаде, як ми б не благали. Світ стояв і стоїть, попри бомби та кулі. Обірветься життя. Тут вже Мойри у ділі. Ми як є, так і будем, до когось прикуті. Ми такі, забобони диктують нам. Милі, Ніжні та пряні, морожені квіти Все ж пов'януть, за ними прийде небуття. А такі як ми продовжимо крити Матом смАчним своє їбане життя.
2022-11-18 15:27:12
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920