Їбане життя

Серафім

(18+)
Кожен міліметр шкіри в крові. Кожен сон то піщинка у морі страждань. Кожен шелест листка то потвори німі Що не знають ні жалю, ні коливань. В цьому світі так страшно, нікому не слід Обертатись, благати, і шумно ходити. Чорт, вже випав сріблястий найперший сніг... От би тінь мою запорошити, Та прикрити лахміттям кроваві сліди, Що залишили снігу подряпані стУпні. Якщо в оці не бачиш ти боротьби Я благаю, забудь все, забудь ти Все, що ниткою з сліз тянулось до вік Всіх собак, що душу твою роздирали. Листя впало пожовкле тобі до ніг. Світ ніколи не впаде, як ми б не благали. Світ стояв і стоїть, попри бомби та кулі. Обірветься життя. Тут вже Мойри у ділі. Ми як є, так і будем, до когось прикуті. Ми такі, забобони диктують нам. Милі, Ніжні та пряні, морожені квіти Все ж пов'януть, за ними прийде небуття. А такі як ми продовжимо крити Матом смАчним своє їбане життя.

2022-11-18 15:27:12

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11444

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2369