Їбане життя
(18+)
Кожен міліметр шкіри в крові. Кожен сон то піщинка у морі страждань. Кожен шелест листка то потвори німі Що не знають ні жалю, ні коливань. В цьому світі так страшно, нікому не слід Обертатись, благати, і шумно ходити. Чорт, вже випав сріблястий найперший сніг... От би тінь мою запорошити, Та прикрити лахміттям кроваві сліди, Що залишили снігу подряпані стУпні. Якщо в оці не бачиш ти боротьби Я благаю, забудь все, забудь ти Все, що ниткою з сліз тянулось до вік Всіх собак, що душу твою роздирали. Листя впало пожовкле тобі до ніг. Світ ніколи не впаде, як ми б не благали. Світ стояв і стоїть, попри бомби та кулі. Обірветься життя. Тут вже Мойри у ділі. Ми як є, так і будем, до когось прикуті. Ми такі, забобони диктують нам. Милі, Ніжні та пряні, морожені квіти Все ж пов'януть, за ними прийде небуття. А такі як ми продовжимо крити Матом смАчним своє їбане життя.
2022-11-18 15:27:12
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1778
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1584