Ілюзія
Я стану твоєю мукою. Я стану твоєю бідою. Мене ти пройняв розлукою. Я стала вже зовсім блідою. Я стану твоїм прокляттям. Епіграфом нової ери. Я стану твоїм бажанням, Невпинним, рухомим небом. Я стану твоєю зорею, Світиму геть навмання. І творитиму ахінею, Лиш на це справді здатна я. Також стану твоєю сльозою, Так хіба що поблизу побуду. Роз'їдатиму сіллю бридкою, Так-що навіть мурашки по тілу. Я проникну до тебе у нутрощі, Пошматаю усе на клаптики. Я тебе все ж таки люблю ще, Скільки болю до тебе та жалю. Та порину десь у глибочінь, До сердечка твого пустого. Воно кличе:"Будь ласочка научіть, Любити мене, по-простому". От і все, твої ніжні щічки, Сльози, очі, і я вже сніжинка Розпливаюсь, вкриваюсь тепліше Ось ілюзія. Перша сторінка. Чому серце настьки наївне? Ой, повір, мені жаль так його Я його розбила, як вміла б Щоб лиш так нестраждало воно.
2019-05-01 18:27:52
7
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3772
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1683