Ілюзія
Серафім
Я стану твоєю мукою. Я стану твоєю бідою. Мене ти пройняв розлукою. Я стала вже зовсім блідою. Я стану твоїм прокляттям. Епіграфом нової ери. Я стану твоїм бажанням, Невпинним, рухомим небом. Я стану твоєю зорею, Світиму геть навмання. І творитиму ахінею, Лиш на це справді здатна я. Також стану твоєю сльозою, Так хіба що поблизу побуду. Роз'їдатиму сіллю бридкою, Так-що навіть мурашки по тілу. Я проникну до тебе у нутрощі, Пошматаю усе на клаптики. Я тебе все ж таки люблю ще, Скільки болю до тебе та жалю. Та порину десь у глибочінь, До сердечка твого пустого. Воно кличе:"Будь ласочка научіть, Любити мене, по-простому". От і все, твої ніжні щічки, Сльози, очі, і я вже сніжинка Розпливаюсь, вкриваюсь тепліше Ось ілюзія. Перша сторінка. Чому серце настьки наївне? Ой, повір, мені жаль так його Я його розбила, як вміла б Щоб лиш так нестраждало воно.
2019-05-01 18:27:52
7
0
Інші вірші поета
Кохаю Пам'ятай Три зозулі з поклоном +1 програне життя
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1270
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283